Семирічний Іванко: «Від того, що ми збираємо батарейки, є радість, що ми допомагаємо Землі» Тато та син Івани Вишневські - про те, як не труїти людей та як виростити соціально активну дитину

Зі своїм сином, першокласником Іванком, ми часто займаємося цікавими речами. Ми з дружиною намагаємося навчати його жити у сучасному суспільстві, бути корисним та небайдужим. В нього навіть є свій відеоканал, але там немає трансляцій відеоігор та інших дурничок. Ми з Іванком  показуємо різні цікаві заходи, які відвідуємо.

Наприклад, на минулому тижні ми потрапили на кубок з кануполо. До того я навіть сам не знав, що то таке, виявилося, що то — футбол на каноє. По ходу я вчу Іванка брати в людей інтерв’ю, знімати, та робити інші речі, які будуть корисні для розвитку дитини.

Але при цьому для мене важливо, щоб моя дитина виросла соціально відповідальною людиною. Тобто, щоб його життя не обмежувалося лише його квартирою та роботою. І одна з ініціатив — це збір батарейок. Коли ми розповіли Іванкові, яку шкоду несуть звичайні батарейки, йому було лише шість років, але він зацікавився.

Читайте також: «В Украине 94% детей хотят, чтобы их мнение учитывалось при принятии взрослых решений»

Ми знайшли вдома паперову коробку, поставили її в нашому під’їзді, на першому поверсі, коло ліфта. Спочатку ми навіть не сподівалися, що хтось з сусідів щось туди кине. Але вже наступного дня ми поверталися з дитсадочка і в коробці була батарейка. Вже через три тижні ми побачили повний ящичок. Іванко порахував — там виявилося більше 100 батарейок. Гадаю, тоді люди принесли те, що вже накопичували. Тому що для 46 квартир за місяць — це багато. І в наступні місяці темпи знизилися. Проте зараз, тобто, менше, ніж за рік, наповнилася вже четверта коробка.

Читайте також: як задовольнити дитину без солодощів та мультиків

Як знає вже багато людей, батарейки небезпечні тим, що містять важкі метали. Які, коли батарейка розкладається, можуть забруднювати воду, землю і таким чином потрапляти у продукти харчування. Якщо їсти такі продукти, то надлишок металів впливає на нервову систему, з’являються онкологічні захворювання.

Про те, що забруднює одна батарейка, коли розкладається, я знав, що це, наприклад, 400 літрів води. Але як це пояснити дитині? Я навів приклад — дві ванни, так він зрозумів.

Сьогодні я розпитав сина для читачів «ГД», як він розуміє цю проблему, а я записав його відповіді майже дослівно:

«Від того, що ми збираємо батарейки, є радість, що ми допомагаємо Землі. Ми зберігаємо її. Земля стає більш чистою. Якщо забруднити землю, то по ній буде погано ходити, а якщо воду, то купатися. Я збираю батарейки з тобою і мама допомагає. А більше — ніхто. Я почав їх збирати в своєму під’їзді. Ми взяли коробку, зробили надпис і поставили. І нам люди почали їх кидати. Хоча спочатку ми думали, що ніхто нічого не буде кидати. Ми збираємо їх майже рік. А зараз вони в нас вдома, у величезному кульку.

Їх дуже багато. Ми їх намагаємося здавати в центр переробки. Він знаходиться в магазині. Але їх немає, куди подіти. А ті речовини, що в батарейках, можуть потрапити у воду, а потім — в людину. І людина отруїться. Це ти, тато, мені розповів. Не проблема їх здати, але їх перевозять з одного пункту в другий. І їх нікуди не дівають. Потрібно побудувати завод з переробки батарейок. Він потрібен в Україні. Його мають збудувати дорослі робітники».

Так, мій Іванко правий. Зараз постало питання: куди подіти усе, що ми назбирали? Коли ми починали цим займатися, то я дізнався, що переробний завод є у Львові, і був спокійний. Але кілька місяців тому я дізнався, що той завод закрили. При цьому я дізнався, що на складах волонтерів вже назбиралося близько 200 тон цих батарейок, а подіти їх нема куди.

Читайте також: «В большинстве случаев, когда была угроза жизни и здоровью ребенка, взрослые ее просто недоучли»

Наша квартира поступово перетворюється на маленький Чорнобиль. Як, власне, і усі ті склади, на які звозять усе, що назбирали активісти. Тому що метали окисляються. А якщо туди кинути батарейки «Крона», то це стається ще швидше, тому що вона замикає інші батарейки. І ми це побачили на власні очі на нових батарейках. Тому, почитавши про ці процеси трошки більше, я зрозумів, що є проблема не тільки з переробкою, а й з сортуванням, бо не всі батарейки взагалі йдуть на заводи.

Фахівцями в цьому питанні я вважаю організацію «Батарейки, здавайтеся». Це волонтери, які організовують пункти збору батарейок. Вони мені розповіли, що вивчали досвід в Європі, як там працює система утилізації батарейок та інших речей, що містять небезпечні речовини. Вона працює, тому що в собівартість таких товарів ще при продажу включили вартість процесів збору та переробки. І зараз ці ентузіасти широко піднімають тему будування заводу, який вирішить проблему утилізації.

Так, я не фахівець з цієї теми. Моє завдання — навчити свою дитину, щоб вона жила і вчила інших робити наше життя здоровіше. Колись ми його навчили не викидати сміття повз урну, тепер ми пішли трохи далі. Тепер він не пройде повз, якщо бачить батарейку. Він підніме її і віднесе в пакет, який ми обов ’язково колись здамо на переробку.

Читайте також: «Как спасти ребенка от системы»

Батьки, ми можемо дбати про те, щоб дати дитині усе, що вважаємо за потрібне, щоб дати кращу освіту. Але якщо ми не навчимо її дбати про природнє середовище, то усе більше дітей будуть хворіти, наприклад, на онкологію та інші подібні захворювання. Але ми можемо навчити дітей бути відповідальними і зменшити цю проблему. При цьому для дитини це може бути дуже цікавий челендж, який вона пройде разом з вами. І при цьому це є формування свідомості маленького громадянина, який, коли виросте, не піде продавати свій голос за пачку гречки, тому що буде вміти критично мислити. І цьому його можете навчити ви, батьки.


Поделитесь.