Як пам’ять про Василя Сліпака допомогла онкохворим дітям Показ документального фільму про оперного співака та бійця АТО приголомшив глядачів

Легендарного патріота Василя Сліпака, що загинув, захищаючи східні кордони України, немає з нами вже півтора року, та пам`ять про нього допомагає українцям в самому буквальному сенсі. Зокрема вчора в Києві, в рамках благодійного фестивалю Charity Chamber, відбувся прем’єрний показ фільму «Моя війна. Два життя Василя Сліпака». А зібрані в якості пожертв більше 10 тисяч гривень надійшли до БФ «Краб», який закупає ліки, що терміново потрібні онкохворим дітям.

Черга бажаючих потрапити на показ та зробити благодійний внесок не худла хвилин 30

Але варто зупинитися на самій картині, бо вона сьогодні теж є своєрідними ліками для нашої країни. Зняв її відомий режисер-документаліст Леонід Канфер, володар двох премій «ТЭФИ» який пару років тому переїхав жити в Україну, бо не зміг змиритися з тим, що відбувається в Росії.

Через те, що Леонід ще не встиг достеменно опанувати українську мову (за що вибачився перед глядачами перед показом), він зняв двомовний фільм. Автор, яким є сам Канфер, веде розмову з глядачем російської мовою, а всі учасники картини розмовляють на тій мові, яка є для них більш природньої — переважно українською, але дехто — російською.

-После показа фильма во Львове многие спрашивали у меня, почему этот фильм не только о Василии Слипаке, почему в нем есть и другие линии. Да, хотя в основе лежит судьба Василия, этот фильм — про нас, про Украину после Майдана, про то, куда мы идем сегодня, — підготував глядачів до перегляду Канфер. І зауважив, що, картина знімалася зі згоди родичів — батьків Василя та його старшого брата Ореста, а також двоюрідного брата, яким є сьогоднішній міністр інфраструктури України Володимир Омелян. Проте документалісту довірили зробити стрічку повністю на його розсуд.

Автор та режисер документальної стрічки — Леонід Канфер

Двоюрідний брат Василя Сліпака Володимир Омелян

— В цьому фільмі ви побачите міністра, який плаче не через те, що його обшукує НАБУ, а через те, що вбили його брата, — піднявся на сцену і Володимир Омелян.

Сюжет картини дає відповіді не тільки на питання, звідки в простому львівському хлопчикові взявся такий патріотичний дух, який, коли його власна країна заплакала гіркими сльозами від нападу агресора, змусив його залишити Паризьку оперу, де він був справжньої зіркою. Адже за 20 років у Франції Сліпак налагодив абсолютно комфортне для себе життя, мав кохану жінку, і дуже мало хто з оточуючих зрозумів, що покликало його на ту війну, та ще й не передову.

Але головне питання, яке ставить автор: заради чого загинув Василь Сліпак і тисячі інших наших хлопців? На нього він шукає  відповідь не стільки в житті співака, скільки в своєму житті, бо ж народився у Білорусі, відбувся як професіонал у Москві, та покинув усе і переїхав з сім’єю жити в Київ. Доречі, те, що відбувається в свідомості пересічного мешканця Росії відносно конфлікту між його та нашою країнами, Леонід продемонстрував на власному тесті, якого привіз у Київ. Також Канфер спонукає задуматися про те, як живуть усі ті українці, яких не торкнулася війна. Про веселе безтурботне життя і гуляння в парках, про бійки в Верховній Раді в той час, коли частина країни потерпає у військових реаліях.

Наприкінці режисер піднявся на «біс» на сцену. Та навіть коли вже затихли аплодисменти, люди — а в ньому був майже аншлаг — ще якийсь час просто стояли приголомшені усіма тими питаннями, що автор підняв у фільмі, не наважуючись рушити з місць. А після виходили довго, затримуючись та дякуючи  режисеру, братам загиблого Василя Співака та організаторам.

             Рідний брат Василя Орест Сліпак підписав на довгу згадку афішу для                               керівника БФ «Краб» Лариси Лавренюк

Між тим, Charity Chamber триває. Наступний захід — музично-поетичний вечір відбудеться 20 листопада в київському клубі «Петрович» (ул. Ярославская, 5/2). Актори театру та кино Віталіна Библів, Артур Логай, Олеся Власова та Cabaretband а’ля Parterr  будуть співати та читати вірші  на підтримку дівчинки Аліси Ісаєвої, про хворобу якої ви можете прочитати тут.



Поделитесь.