«За порушення прав дитини у ЗМІ слід в законі визначити санкції — великі і жорсткі» Аксана Філіпішина про те, який судовий позов слід чекати «Інтеру» та як шкодить дітям реформа системи освіти

Як тільки в країні стається гучна подія за участю дитини, то дуже часто знаходиться якесь ЗМІ, що порушить права цієї дитини на інформаційну безпеку. Чи то розмістить її фото, не спитавши ні в кого дозволу, чи хтось опублікує такі факти, розголос яких може їй зашкодити.

Проте, коли трапляється щось гучне, то законним представникам дитини, як правило, зовсім не до того, щоб позиватися до ЗМІ через такі «дрібнички». Але коли дитину народила 12-річна дівчина, то засіб висвітлення цього прецеденту, якій обрали в двох випусках ток-шоу «Стосується кожного» телеканалу «Інтер», вразило громадськість ледве не більше, ніж сам факт народження дитини малолітньою ж дитиною.

Про цей та інші факти порушень прав дитини «Голос дітей» поговорив з представником з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Аксаною Філіпішиною.

—        Аксано Анатолїївно, місяць тому Національна рада з питань телебачення і радіомовлення призначила позапланову перевірку телеканалу «Інтер» за скаргою Уповноваженого. Як зараз просувається справа і чи слід «Інтеру» чекати від вас судового позову через цей факт?

—        Уповноважений дуже швидко відреагувала на цю ситуацію. Ми не стали очікувати розгортання подій і виходу в ефір третьої програми. З третього випуску, як, вірогідно, планував канал,  уся країна мала дізнатися, хто ж все таки є батьком дитини малолітньої дитини.

Ми вважаємо, що все, що відбувалося в ефірі було тільки на шкоду дівчинки, яка стала «героїнею» цієї програми. По суті в ефірі відбувалося психологічне насильство над дитиною, допит з ретельними інтимними подробицями про сексуальне насильство. Дівчина явно була пригнічена і постійно плакала.

Ведучий запитаннями довів дівчинку до сліз. Фото — скріншот з випуску програми «Мама-ребенок» ток-шоу «Стосується кожного»

На моє глибоке переконання, навіть якщо б мама вважала за потрібне обговорити назагал проблему, яка виникла в їх сім’ї, не потрібно до того було залучати дитину. Це можна було зробити в студії, але винятково за участю дорослих людей, не показуючи дитину та її обличчя. Обговорити як проблему саму по собі: чому подібне трапляється в країні, що роблять не так батьки, соціальні служби, правоохоронні органи, що в нас малолітні діти народжують дітей. Адже сам факт народження дитиною свідчить про те, що вона стала об’єктом сексуального розбещення та ґвалтування.

Уповноважена з прав людини дивиться на цю проблематику з різних сторін. Один бік питання — це порушення прав дитини телеканалом «Інтер», зокрема, ведучим, який ставив їй некоректні запитання, чим завдавав їй психологічних страждань, втручався в особистий простір дитини. Також телеканалом, на наш погляд, порушено законодавство про телебачення і радіомовлення, згідно з яким забороняється транслювати програми, що можуть нашкодити психічному здоров’ю дітей.

З другого боку, це дії законного представника дитини в особі її матері. Навряд чи в цій ситуації хтось запитував дівчину і досліджував, наскільки є добровільною її участь в цій програмі. Мабуть, коли мама каже дитині, що треба їхати на зйомки програми, то 12-річній дівчинці бракне сил, щоб не підкоритися. І тут питання: чому таке трапляється?  Можливо законний представник не усвідомлює, недостатньо обізнаний в правах дитини, або навмисно діє всупереч її інтересам. Тоді за логікою, захистити дитину має орган опіки та піклування. Якщо останній цього не зробив, то діє Уповноважений, як інстанція, що уповноважена законом на захист прав людини.

Має чи не має бути поданий позов і про що мають бути позовні вимоги? Це може бути позов про захист честі та гідності цієї дитини. Але треба зрозуміти, якщо суд задовольнить такий позов, то по законодавству це можуть бути тільки вибачення журналіста або телеканалу перед дівчинкою. Що це дасть дитині? Це також може бути позов про визнання дій телеканалу протизаконними.

Таке рішення потрібне на майбутнє, коли держава дійсно виявиться неспроможною впливати на подібні ситуації. Але такий позов може бути, якщо по результатах перевірки Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення не вбачатиме порушення прав дитини з боку телеканалу і не застосує санкції. Тоді ми скористується своїм правом захисту дитини, яка не може сама себе захистити. Але факт подачі позову не є для нас самоціллю. Метою є припинення практики виходу в ефір подібних передач і недопущення порушення прав дитини.

—        До цього в Україні був лише один прецедент з накладенням великих санкцій за порушення права дітей на інформаційну безпеку. Це відбулося з боку телеканалу СТБ за програму «Один за всіх», коли 14-річна та 10-річна сестри так само були змушені розповідати подробиці розбещення своїм батьком і санкції склали 1,6 мільйонів гривень…

—        Саме так. Тому я сподіваюся, що до суду не дійде, бо ще раз повторю, що то не є самоціллю.

—        Останнім часом права дітей порушуються дуже часто не тільки у ток-шоу, але й у новинних сюжетах телебачення та друкованих ЗМІ. Давайте згадаємо, наприклад, висвітлення військових подій. Коли, навесні, під час обстрілу в Авдіївці вбило чотирьох дорослих і без батьків залишилося двоє дівчаток 6 і 7 років, то деякі ЗМІ розмістили фотографії цих дітей на своїх ресурсах. А хтось не посоромився і навіть зробив окремі сюжети, де розпитав дівчаток про трагедію.

—        Так, сьогодні ми досить часто спостерігаємо, що з боку журналістів відбувається психологічне насильство до дітей. Воно полягає навіть в тому, що дитину змушують переживати постійно ситуацію, яка є для неї неприємною, трагічною, болісною. Щодо дітей, які є фігурантами справ, що підпадають під Кримінальний кодекс, то усі міжнародні норми та правила по відношенню до дітей встановлюють принцип одноразового опитування. Бо інакше це завдає дитині травму. І Кримінально-процесуальний кодекс передбачає допит, а не опитування — тільки в спеціальних умовах, тільки фахівцями.

—        Але чому тоді ми, журналісти, не знаємо слова «стоп»?

—        Наше суспільство і, зокрема, журналісти не звикли до якихось дієвих заходів за вживання або некоректної риторики, або некоректного висвітлення інформації про людину, що може їй завдати шкоди. Ми з приводу ситуації з СТБ зустрічалися з Нацрадою з питань телебачення та радіомовлення та журналістами різних телеканалів разів п’ять. Ми обговорювали цей кодекс журналістської етики, дебатували, розбирали ситуації, робили нарізки фрагментів програм і демонстрували журналістам, керівникам каналів з тим, щоб усі зрозуміли, що саме шкодить дітям і не може виходити до ефіру.

Остання зустріч, здається, відбулась у квітні цього року. Тоді це було за участі міжнародних експертів, які працюють безпосередньо у сфері створення безпечного простору для дітей. Були запрошені колеги з Литви та деяких інших країн. Вони знайомили з законодавством своїх країн не тільки з точки зору дітей як фігурантів сюжетів, а в тому числі стосовно тієї інформації, яка йде в денний час, коли діти можуть перебувати біля екранів телебачення. І коли ми розповідали про те, що відбувається в нашому телеефірному просторі, і питали, які санкції могли б бути за такий сюжет у них, то вони нас не розуміли: «Ніяких, бо в нас цього не може статися в принципі. Це неможливо!». Мабуть, культура виховання журналістів тих країн є дуже високою порівняно з нашою. Повага до прав людини там закладена на рівні підсвідомості.

—        Тоді що сьогодні має бути впроваджено в нашій країні, щоб викоренити подібні явища?

—        Вважаю, що потрібно практикувати санкції. Ми вже відстежували такі дії, тоді на нашу адресу лунали «закиди», що це є наступ на свободу слова. Але ніякої свободи слова немає в публічному допиті малолітньої дитини, яка сидить і плаче, переживає стрес!

Санкції мають бути жорсткими, великі в грошовому еквіваленті. З тим, щоб медіа відчували, що за перетин певної межі вони будуть дуже відчутно покарані. А якщо не зрозуміють з першого разу, то має бути вплив шляхом відібрання ліцензії.

—        Яких поправок сьогодні потребує наше законодавство з цього приводу?

—        Законодавство про інформацію має бути переглянуте з точки зору чіткого визначення критеріїв безпечності інформаційного простору для дітей. А також чіткого визначення щодо того, як має бути захищена дитина у випадку порушення тих чи інших норм. В тому числі і санкції, про які ми вже говорили, мають бути прописані в цьому законі.

—        Мені дуже цікава ваша думка щодо того, як висвітлювалася у наших ЗМІ тема про відібрання дітей у сім’ї рідновірів у Тетерівській ОТГ Житомирської області. Спочатку всі гадали, за що вилучили дітей. Потім був випуск у ток-шоу телеканалу «Україна» — і думки багатьох людей щодо цього випадку змінилися. Але до сьогодні не відбулося жодного судового слухання з цієї справи, ініційованого органами опіки. Суд задовольнив тільки позов, який подали батьки, на повернення дітей в сім’ю. 

—        Я не бачила програми ТРК «Україна». Але можу прокоментувати з точки зору позиції офісу Уповноваженого і тих активностей, які ми провели в цьому процесі. Було доручення регіональному представнику Уповноваженого в Житомірській області. Він зустрічався з батьками, органами опіки та піклування і вивчав матеріали справи.

Давайте розмірковувати над цим з точки зору тієї ситуації, що трапилася в Голосіївському районі на початку цього року, коли мати покинула маленьких дітей на дев’ять днів. Тоді від голоду померла одна дитина, а друга була в знесиленому стані. І суспільство закидало органам опіки і піклування, соціальним службам обвинувачення в бездіяльності — чому не виявили таку родину, не відслідкували ситуацію і в результаті сталася біда?

Читайте також: как детей родноверов на Житомирщине из плена чиновников вызволяли

В Тетерівській ОТГ орган опіки та піклування скористався 170-ю статтею Сімейного кодексу України, яка дозволяє в разі безпосередньої загрози життю та здоров’ю дитини відібрати її негайно, без суду і слідства. Тобто, якщо є рішення виконкому селищної ради чи ОТГ, на підставі сигналу соціальних служб, служб у справах дітей, повідомлення сусідів, родичів, бабусь та дідусів про те, що діти перебувають у небезпечних умовах. Тоді соціальні працівники виходять на місце, пересвідчуються в ситуації. І якщо, на їх думку, там є загроза для життя чи здоров’я дитини – відбувається відібрання дитини (дітей) у батьків.

В даному випадку фахівці перестрахувалися, тому що вбачали в способі життя батьків, в режимі харчування небезпеку для маленьких дітей. Це стало підставою для прийняття  органом опіки рішення про їх негайне відібрання.

Але впродовж семи днів орган опіки та піклування зобов’язаний повідомити про це прокурора, подати позов до суду, щоб вже в судовому порядку відбулося відібрання дітей у батьків або позбавлено їх батьківських прав. А от наскільки орган опіки та піклування в даному випадку перегнув палицю, коментувати не готова.

—        Є підстави вважати, що конфлікт між сім’єю Шевелюка-Батєнькової та місцевою владою виник насправді через зачинення школи у селі Корчак, яку відвідують діти цієї сім’ї (про що «ГД» писав у подробицях — тут). При цьому, як повідомляли місцеві ЗМІ, нібито, з боку адміністрації Тетерівської ОТГ відбувався шалений тиск на батьків, чиї діти ходили до тієї школи, та вживалися інші методи, через що відбувся розкол у громаді. Як на мене це — дуже яскравий приклад порушення прав дітей на локальному рівні…  

—        Щодо реформ, які в нас зараз відбуваються, то вони рухаються надто швидкими темпами. Зокрема, щодо зачинення шкіл, то минулого року літом по країні закрилися понад 120 шкіл. В цьому році закрилося понад 130 шкіл, ще близько 30 перебувають в стані призупинення діяльності. Усього ж за три роки зачинили близько 500 шкіл.

Ми зачиняємо освітні заклади. Паралельно, в 2015 році, ми вносимо зміни, якщо не помиляюся, в 11-ту статтю Закону «Про загальну середню освіту», де прибираємо норми, що закриття школи має бути обов’язково погоджено з територіальною громадою. Тобто саму громаду ми відстороняємо від участі у цих процесах. Ми віддаємо це на відкуп місцевим чиновникам, віддаємо їм кошти, якими вони ще не навчилися розпоряджатися….

До того ж маємо статистику того ж Міністерства освіти і науки, стосовно забезпечення шкіл шкільними автобусами. На сьогодні їх дефіцит складає майже третину від загальних потреб.  І навіть там, де вони є для галочки, ми отримуємо звернення громадян. Бо якщо ви порахуєте кількість тих автобусів і кількість опорних шкіл, в які дітей звозять з кількох сіл, то вийде по 42 дитини на автобус. Ви можете уявити собі «Богдан» із 42 дітьми?

—        До того ж, дуже часто в нас по селах немає доріг…

—        Саме так. Тому поки дітей зберуть по селах, то дорога може займати до двох годин. І яка та дитина приїде на заняття? Далі давайте пам’ятати про заборону перевезення дітей у темну пору доби. Тобто, день взимку короткий, але  діти мають по 6-7 уроків (пам’ятаємо про сьогоднішні шкільні програми!). І щоб ця дитина до заходу сонця дісталася додому, вона має не добути два останніх уроки. В мене питання: ця оптимізація дійсно забезпечить якість навчального процесу, про який ми чуємо?

—        Ви вже торкалися питання безпечного інформаційного контенту на телебаченні, який є для дітей в країні. То наскільки він дійсно безпечний?

—        Сигнали повідомлення — оці кружечки, квадратики, трикутники — в нас відповідають міжнародним стандартам. Тим не менше, на мій погляд, цього недостатньо. Тому що у нас поставити маркер — це означає зняти з себе відповідальність.

На мій погляд, на сьогодні не збалансовано подається інформація в новинах. Деякі сюжети новин можна переглядати замість фільму жахів. Але це не фільм і ніяких попереджувальних знаків там немає. Думаю, таку інформацію треба добре фільтрувати. Також дуже погано, що жахливі сюжети часто навіть не перемежовуються позитивними новинами, і після них стан людини може стати пригніченим. У всякому випадку мені такі сюжети бадьорості і оптимізму не приносять. А що говорити про дітей! Але не дивитися новини я, наприклад, не можу, оскільки треба бути обізнаним в інформаційному просторі, реагувати на певні ситуації. Тому вважаю, що в ці процеси також треба вносити законодавчі зміни.



Поделитесь.