«Батьки, старші діти потребують не криків, а вашої уваги та поваги» Ніка Кононенко, 15 років, відвідувачка секції «журналістика» ЦДЮТ у Черкасах

Діти – це велике щастя, але з ними приходить велика відповідальність. Нажаль, багато батьків не може з нею впоратись, особливо коли дитина не одна.

Так, батькам важко. Але дітям набагато складніше, адже мова йде про увагу та повагу. Особливо важко старшим дітям, оскільки батьки приділяють меншим набагато більше уваги, це я знаю з власного досвіду, маючи молодшого брата. Саме через це старші починають бунтувати, спричиняючи конфлікти, і , звичайно, сваритись із молодшими.

Читайте також: «Що болить одинадцятикласникам?»

Тоді виникає питання: які ж методи виховання треба використовувати?! Частіше дорослі обирають неправильний підхід до дітей через те, що починають з’ясовувати, хто правий, а хто — ні, і майже завжди виходить ось так: «Ти – старший,  ти маєш бути  розумнішим». Але це ще більше обурює і не вирішує, а тільки погіршує ситуацію.

Як на мене, дорослі мають дати змогу самим дітям вирішувати їхні конфлікти, так вони навчатимуться відповідати за свої вчинки. Не треба заохочувати ту чи іншу сторону бігти скаржитися кожного разу, коли виник конфлікт.

Читайте також: как научить ребенка не обманывать

Також батьки іноді думають, що навчили одного, отже,  і другий підтягнеться за ним. Ні, треба пояснювати усім дітям, що добре, а що — ні. І як можна більше привчайте цінувати усіх своїх рідних, їх почуття — так можна запобігти багатьом конфліктам.

Щодо старших, то дайте їм більше вільного простору, адже багато хто занадто переоцінює можливості «няні». Не перекладайте догляд за дитиною на плечі брата або сестри. Звичайно, допомагати треба і це ніхто не забороняє, а проведений разом із молодшими дітьми час старшим піде на користь. Проте, не тоді, коли його занадто.

Читайте також: семь вещей, которыми мы сильнее всего обижаем своих детей

Дайте нам, старшим, але все ж таки дітям, побути ще трохи дітьми. В дорослому житті цього не вистачає. У нас  свого часу будуть діти, тому головне завдання батьків — показати приклад родинного тепла і варіацій виходу з різних ситуацій. Не кричіть на дітей за якісь пустощі, вони переростуть цей період. Краще розказуйте історії з власного життя, нам, підліткам, не вистачає спілкування з вами замість криків, не вистачає розуміння, що ви були теж дітьми і як виходили чи не виходили зі складних ситуацій, та що з того сталося. І не забувайте, шановні батьки, що колись ви також були на нашому, дитячому місці.



Поделитесь.